March 15th, 2020

Родинний архів Перені

ДВА ЖИГМОНДА – ДВА ПЕРЕНІ

Родинний архів Перені, зберігається в Державному архіві Закарпатської області й вміщує дані з 1400 по 1944 рік. Саме з джерел цього архіву дізнаємося, що з 1321 року із роду Перені вийшло 35 головних наджупанів. Прізвище Перені вони прийняли у 1240 році, після того як угорський король Андраш ІІ передав у власність родині місцевість Перен, що в комітаті Абауй.

У день, 15 березня, коли угорці відзначать своє національне свято, початок визвольної боротьби проти Габсбурзької імперії, хочеться згадати й про нашого земляка Жигмонда Перені, видатну особистість революції 1848-49 роках. Її початкова фаза відзначалася падінням старих володарів – відставкою канцлера Меттерніха в березні і зречення імператора Фердінанда в грудні 1848 р. – і впровадженням численних реформ, найважливішою і найглибшою з яких стало скасування кріпацтва.

Жигмонд Перені народився у 1783 році в родинному маєтку, розташованому недалеко від Берегсасу -в Берегордові. Заможні батьки виховували і навчали здібного юнака відповідно їх рангу, це дало свої плоди, вже в 25-річному віці він становиться головним нотаріусом Березького комітату. В тому же 1808 році, на зібранні Державних Зборів, вже в якості депутата угорського парламенту, він голосує за надання військової допомого Австрії у зв’язку з наполеонівськими війнами. З цих пір його кар’єрна сходинка стрімко йде в верх. У 1814 році нашого земляка обирають наджупаном Березького комітату, а в 1825-27 роках він знову депутат Національного парламенту, де співробітничає з політиками-реформатами. Будучи опозиціонером, завдяки вірності ідеям, намісник угорського короля Йожеф в 1830 році призначає Жигмонда Перені королівським радником. Під час створення першого уряду Лайош Баттяні запропонував йому міністерське крісло, але він відмовляється. І робив це неодноразово, вважаючи що на інших, менш значимих, він принесе більше користі. Крім того, барон виконував обов’язки наджупана Угочанського комітату.

Він був серед тих, хто на засіданні Державних Зборів проголосував за Унію Угорщини із Трансільванією. З 14 липня 1848 року він віце-спікер, а з жовтня - спікер парламенту. 14 квітня 1849 року, вже в Дебрецені, відбулося історичне засідання Державних Зборів, де було прийнято рішення про детронізацію Габсбургів та проголошена незалежність Угорщини. Саме під цими документами стоїть і підпис Жигмонда Перені. Він розумів відповідальність і небезпечність таких кроків, тому ще 30 листопада 1848 року, задовго до капітуляції основних сил угорської армії під Вілагошем, барон Перені написав заповіт, де дає розпорядження щодо розподілу свого майна. Цей документ зберігається у родинному фонді баронів Перені (ф. 60. од. зб. 921) у вище згаданому архіві.

13 серпня 1849 року, Жигмонда Перені було заарештовано в замку Богош, розташованому в області Бігор в Угорщині. Мав можливість втекти, але не зробив цього. Перед судом визнав всі свої вчинки. Його було засуджено до смертної кари через повішення. Смертний вирок здійснено 24 жовтня 1849 року в Пешті, тіло мученика поховано на кладовищі по вулиці Керепеш. Ось такий життєвий шлях нашого земляка, якій відійшов у вічність. З нагоди 53-х роковин страти арадського великомученика, 24 жовтня 1902 року, на фасаді родинного маєтку в Берегордо була встановлена мармурова меморіальна дошка Жигмонду Перені. Як часто водиться, нова влада Чехословаччини її демонтувала, вже бронзова, меморіальна дошка була встановлена у 1999 році. До речі, колись Мужіївська вулиця мала назву – Жигмонда Перені. Може, варто, повернути стару назву?

Ще один Жигмонд Перені, хоча народився 25 листопада 1870 р. в Пешті, його життєвий шлях теж тісно пов'язаний з нашим краєм. Блискучий початок кар’єри, відтак у 1902-1913 роках очолює одну з найбільших жуп Угорщини – Марамороську. Досвід управлінця згодився і на посаді державного секретаря міністерства внутрішніх справ. Під час Угорської соціалістичної революції опинився у в’язниці, а після звільнення Жигмода Перені призначаю міністром внутрішніх справ. Саме в цей час стає керівником впливової іредентистської групи Національний союз (Magyar Nemzeti Szovetseg). З 1928 року очолює Світову раду угорців. У 1931 році його обирають в парламент від Спішського округу, де він розпочинав свою кар’єру окружного начальника. Згодом стає віце-спікером верхньої палати, а в 1933 році отримує почесний титул – зберігача святої Корони. Він приймає учать у Державних Зборах Угорщини, які 22 червня 1939 року прийняли Закон «Про з’єднання підкарпаторусинської території з Угорською державою». А перед тим, 17 березня 1939 року угорський прем’єр-міністр, теж з підкарпатськими коріннями, Пал Телекі на засіданні ради міністрів наголосив, що уряд має намір надати автономію щойно здобутій території. Він прагнув, щоб майбутня підкарпатська автономна територія стала зразком для решти «втрачених угорських земель» в наслідок Тріанона. В цей час Жигмонд Перені займає посаду державного секретаря в Ужгороді і лише 28 червня 1939 року він призначається регентським комісаром Підкарпаття. Саме йому можна дорікати, що наш край так і не отримав обіцяної автономії вже в складі Угорщини. До слова, вона надавалася ще в часи Каролі, який проголосив про створення окремої політичної одиниці – Руської країни (закон №10 1918 року). Не виступив Пал Телекі і на засіданні угорського парламенту, яке відбулося23 липня 1940 року, саме тоді зачитали законопроект про автономію (його надрукували деякі русофільські видання нашого краю). Не виступив, бо не підтримав його, до речі, це була перша й остання спроба ухвалити закон про підкарпатське самоврядування.

Слід нагадати, що при Жигмунді Перені, 17 липня 1939 року, сформувалася адміністративно-територіальна система краю: нотарський уряд у великих селах та дільничний нотаріат, якій об’єднував кілька малих сіл; округ – експозитура – регентський комісаріат. Експозитур було три: Ужанська, Березька (центр в Мукачеві) й Марамороська. Це не влаштовувало русофільських лідерів на чолі з Андрієм Броді. Виник конфлікт, в наслідок якого Жігмонд Перені, 12 вересня 1940 руку, був відкликаний до Будапешту. Там, 18 березня 1946 року помер.

Щодо унікального родинного архіву Перені, то частково він був досліджений відомим закарпатським істориком Д. Чотарі і виданий на угорській мові. Варто цю працю перевести на українську мову і теж видати, архів же унікальний і цікавий.

Валерій Раз
На изображении может находиться: 1 человек, стоит
гулов, історик-краєзнавець